Розглянуто діяльність дослідника українського народного мистецтва, етнографа, музеєзнавця і громадського діяча Д.М.Щербаківського, який стояв біля витоків вищої освіти з музеєзнавства в Україні на початку 20-х років XX ст.

Розкрито історичні передумови та сучасні тенденції розвитку українського пам'яткознавства.

Розглянуто процес зародження фахового пам'яткознавства на етнічних теренах України.

Досліджено діяльність митрополита греко-римської церкви Андрея Шептицького стосовно охорони пам'яток історії та культури України.

Відтворено в історичній послідовності процес становлення національної системи охорони культурної спадщини в Україні у 1917 - 1919 рр. Розкрито методологічні аспекти вибору та історичну обумовленість перспектив розвитку пам'яткоохоронних структур даного періоду. Розглянуто діяльність державних, громадських установ, наукових товариств, навчальних закладів, музеїв, а також деяких дослідників історії України щодо збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини.

В історичній послідовності відтворено процеси становлення системи охорони культурної спадщини в Україні у XIX - на початку XX ст., методологічні аспекти. Висвітлено історичну обумовленість пропагованих в означений період перспектив розвитку пам'яткоохоронних структур. Здійснено визначення для критичного осмислення рівня узгодженості ініційованих громадськими структурами, національною владою реформ пам'яткоохоронної галузі з реальним економічним і політичним статусом, потенціалом України, а також конкурентоспроможність національної системи охорони культурної спадщини України. Розглянуто діяльність державних та громадських установ, наукових товариств, навчальних закладів, музеїв, губернських та повітових земств, дослідників України щодо збереження та популяції національної історико-культурної спадщини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)61л60

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 17 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити ефективність гри баскетбольної чоловічої команди високої кваліфікації з використанням особистого захисту. Розглянуто гру чоловічої команди Суперліги "Хімік" м. Южний. Досліджено 3 сезони: 2013/2014, 2014/2015, 2015/2016. Використано методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, педагогічного спостереження, порівняльний аналіз, методи математичної статистики. Проведено порівняння середніх показників кількості техніко-тактичних дій у захисті команди "Хімік" (підбирання, перехоплення) у трьох сезонах. Проаналізовано втрати м'яча у нападі командами - суперницями команди "Хімік"; дані влучності кидків проти особистого захисту команди "Хімік". Зроблено висновки, що гра в захисті команди "Хімік" допомагає їм досягати найвищих цілей у чемпіонаті України та Кубку України, та демонструвати свою майстерність на Європейській арені.

Мета роботи - визначити ефективність гри баскетбольної чоловічої команди високої кваліфікації з використанням особистого захисту. Розглянуто гру чоловічої команди Суперліги "Хімік" м. Южний. Досліджено 3 сезони: 2013/2014, 2014/2015, 2015/2016. Використано методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, педагогічного спостереження, порівняльний аналіз, методи математичної статистики. Проведено порівняння середніх показників кількості техніко-тактичних дій у захисті команди "Хімік" (підбирання, перехоплення) у трьох сезонах. Проаналізовано втрати м'яча у нападі командами - суперницями команди "Хімік"; дані влучності кидків проти особистого захисту команди "Хімік". Зроблено висновки, що гра в захисті команди "Хімік" допомагає їм досягати найвищих цілей у чемпіонаті України та Кубку України, та демонструвати свою майстерність на Європейській арені.

Зроблено аналіз теоретичних та методологічних гендерних досліджень та сформульовано головні напрями гендерних напрацювань. Покращено понятійно-категорійний механізм, проаналізовано теоретичні й методологічні підходи організації державної політики. Розкрито головні аспекти гендерної політики на міжнародному рівні та надано поради, як удосконалити механізми утворення та втілення гендерної політики. Визначено формулювання терміна «гендерна паритетність у публічному управлінні», що передбачає зрівноважене, рівноправне представництво чоловіків і жінок в установах публічної влади, причому як державної, так і органів місцевого самоврядування, а також гарантування однакової доступності громадян до органів публічної служби, що має відбуватися згідно з кваліфікацією та професійною підготовкою кандидата, незалежно від його статі, та з усуненням при призначенні на таку службу гендерної нерівності й недопущення дискримінації за ознаками статі при її проходженні. Опрацьовано структуру інституційно-правового розвитку гендерної паритетності в українському публічному управлінні, яку формують належні інституції, а також нормативні та правові документи за трьома рівнями - наднаціональним, національним і регіональним, місцевим. Зважаючи на аналіз професійних наукових досліджень, нормативно-правові акти України, документи міжнародного рівня, практичні напрацювання щодо організації та втілення державної політики з гендерної паритетності в публічному управлінні, визначено теоретичні та методологічні підходи в організації процесів державної політики з гендерної паритетності в публічному управлінні, методи її втілення та напрями її покращення.